"ВЧЕНІ СТУПЕНІ ТА ВЧЕНІ ЗВАННЯ НЕ ПОВИННІ БУТИ ОБОВ'ЯЗКОВОЮ ПЕРЕДУМОВОЮ ДЛЯ ЗАЙНЯТТЯ БУДЬ-ЯКИХ ПОСАД І НЕ ПОВИННІ ДАВАТИ БУДЬ-ЯКИХ ФОРМАЛЬНИХ ПІЛЬГ ТА ПРЕФЕРЕНЦІЙ"
- Пане Анатолію, Ви маєте дуже солідний науковий доробок і внесок у розвиток земельно-правової науки. Що Вас спонукало свого часу обрати саме цей напрям для наукового пошуку?
- Я дуже люблю природу – тому все, що роблю, намагаюся робити з врахуванням екологічного чинника – починаючи від роздільного збору сміття та мінімізації його утворення і закінчуючи використанням енергоощадних технологій у своєму будинку. Тому під час обрання спеціалізації в магістратурі я, не вагаючись, надав перевагу напряму підготовки "Земельне та екологічне право". Вже під час науково-педагогічної роботи, виходячи з набору курсів, які мені було доручено викладати кафедрою, я став спеціалізуватися на земельному праві.
- Коли прийняли остаточне рішення про те, що пов'яжете найближчі роки свого життя із рідним факультетом та кафедрою?
- На останньому курсі магістратури.
- Чи мали ще якісь альтернативи продовження професійного шляху? Що спонукало Вас поєднати зі своїми видами діяльності ще і викладацьку?
- Я не став би казати "ще і викладацьку". Викладацька діяльність була і лишається для мене основною (за значенням) навіть зараз. Членство у Вищій раді правосуддя – тимчасовий, хоча і важливий етап в моєму житті.
Одразу після університету реальних альтернативних відносно викладання шляхів продовження кар’єри (з повною зайнятістю) в мене не було, втім, у подальшому я неодноразово отримував пропозиції перейти на практичну роботу на постійній основі. Деякі з пропозицій були дуже привабливими з точки зору матеріальної винагороди, однак вважаю, що "всіх грошей не заробиш". Робота, насамперед, повинна бути цікавою і дозволяти людині самореалізуватися. А у цій частині викладання дає, на мій погляд, на порядок більше можливостей. При цьому переконаний, що практика (в "розумному" обсязі, поки вона не починає заважати викладанню) є потрібною для викладача-юриста не лише як джерело додаткового заробітку, але і як можливість на власні очі побачити, як працюють абстрактні юридичні концепції.
- Що нового Ви для себе відкрили, почавши викладати? Спілкування із молодшими поколіннями на перших етапах якимось чином вплинуло на Ваш педагогічний стиль?
- За період викладацької роботи я виробив специфічний стиль викладання. І під час читання лекцій, і тим більше під час практичних та семінарських занять я намагаюся побудувати діалог зі студентами. Іноді це вдається краще, іноді гірше, але прагну цього я завжди. До речі, зазвичай під час моїх лекцій активні студенти, відповідаючи на поставлені питання, можуть заробити істотний бонус до підсумкової оцінки.
Звичайно, я намагаюся враховувати побажання і прагнення "молодого покоління". Хоча я свідомий того, що навряд чи те, що я роблю, всім подобається.
- Анатолію Миколайовичу, час невпинно рухається вперед. Розвивається, в тім числі, й наша освіта. Які новації Ви встигли принести до науково-освітнього процесу на факультеті, а які ще хотіли би внести?
- Одним з, як я вважаю, реальних досягнень, до яких я причетний, є запровадження на факультеті викладання англійською мовою – у тому числі, запровадження міжнародних англомовних магістерських програм подвійного дипломування. До речі, всі курси, які я зараз викладаю, я викладаю англійською.
Звичайно, не все гладко з цими новаціями, але перші кроки завжди найскладніші і найважчі. А вони вже зроблені.
З приводу того, що я хотів би змінити у навчальному процесі та юридичній науці – це, насамперед, ліквідація зайвих формальностей, розширення рамок для творчості та застосування гнучких підходів. Приміром, на моє переконання, вчені ступені та вчені звання не повинні бути обов’язковою передумовою для зайняття будь-яких посад, і не повинні давати будь-яких формальних пільг та преференцій. Оплачуватися має характер виконуваної роботи, а не регалії.
- Усі знають Вас як поважного науковця, однак студентському загалу було би цікаво дізнатись і про Ваші здобутки на ниві юридичної практики. Розкажіть, будь ласка, трохи про цей аспект.
- Перші роки після закінчення університету я поряд з викладанням активно практикував, і індивідуально, і працюючи в юридичній фірмі, яка спеціалізувалася на проектах в енергетиці, у тім числі, представляла великі державні підприємства у багатомільйонних, іноді – мільярдних спорах. І представляла досить успішно.
Загалом, досвід моєї практичної роботи доволі різносторонній і охоплює, окрім земельно-правових питань і вже згаданих проектів у сфері енергетиці, й участь у спорах про захист честі і гідності, і супроводження виборчого процесу, і кримінальні справи.
- Пригадаєте Вашу найпершу і найвидатнішу для Вас особисто перемогу на практичній ниві?
- Найперша справа стосувалася авторських прав на телепрограму, що виходила на телеканалі УТ-1. Найвидатнішою, напевно, варто назвати справу щодо стягнення 1 млрд. 200 млн. грн. з вже приватного на той час обленерго на користь державного підприємства (це був 2000 рік). Причому видатною для мене ця справа є не через ціну позову, а через те, що після задоволення позову судом я отримав вагоме підтвердження, що правосуддя в Україні справді існує. У відповідача на той час були не лише гроші, а і потужний доступ до адміністративного ресурсу, і, тим не менш, суд прийняв законне і справедливе рішення.
"УКРАЇНСЬКИМ ТРАДИЦІЯМ ЗАКОНОДАВЧОЇ ТЕХНІКИ ТА НОРМОТВОРЕННЯ НЕ ВИСТАЧАЄ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ І ЗДОРОВОГО ГЛУЗДУ"
- Також Ваша офіційна біографія містить згадки про участь у законопроектній роботі та консультування комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин. Із якими труднощами Вам тут доводилося стикатись, враховуючи політичний аспект такого роду занять?
- Змушений визнати, що та робота, яка для мене є найбільш цікавою – законопроектна – характеризується водночас і вкрай низьким коефіцієнтом корисної дії. Порівняно незначна кількість моїх законодавчих ініціатив втілена у життя…
Серед таких можна назвати, наприклад, Закон України "Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення". Інший приклад – текст розділу IV "Продаж майна в провадженні у справі про банкрутство" чинного Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Втім, під час розгляду в парламенті у нього була внесена низка правок, що істотно, на мій погляд, погіршила зміст регулювання. Насамперед, причиною цих правок стало нерозуміння того, що договір в усній формі завжди укладається на аукціоні у момент, коли акцептується оферта учасника, що пропонує найвищу ціну ("третій удар молотка"). Тому конструкції на зразок "оформлення результатів аукціону договором", "анулювання результатів аукціону" або "визнання їх недійсними" є неприродними, їх запровадження шкодить самій процедурі проведення аукціонів.
На жаль, ситуація із спотворенням підготовлених проектів при розгляді в парламенті є непоодинокою. До труднощів під час роботи з нашими законотворцями я б відніс необхідність рахуватися з вкрай низьким юридичним рівнем більшості (не всіх) народних обранців і враженістю парламенту хворобою популізму. Переконаний, що для роботи в законодавчому органі мають встановлюватися фільтри, які, як мінімум, є зіставними з фільтрами на шляху до зайняття основними юридичними професіями.
- Чого не вистачає українським традиціям законодавчої техніки та нормотворення?
- Критичного мислення і здорового глузду. Наприклад, кричущі недоліки чи не більшості законодавчих актів, що приймаються в Україні, – декларативний характер та дублювання нормативного матеріалу, часто з його спотворенням, – є наслідком того, що під час розробки тексту закону бездумно копіюються існуючи зразки.
- Ви би порадили студентам юридичного факультету за змоги залучитися до такого роду занять? Чи буде він корисним для тих, хто має мету стати винятково юристом-практиком?
- Так, порадив би, якщо студент прагне стати практиком високого рівня. І пропозиція щодо застосування закону в конкретній ситуації, і пропозиція щодо вдосконалення його тексту – це результат одного й того самого процесу, процесу аналізу змісту закону.
"ЯКЩО МОРАТОРІЙ НА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ ЗЕМЛІ НЕ ЗНІМЕ З ДОБРОЇ ВОЛІ ПАРЛАМЕНТ, РАНО ЧИ ПІЗНО УКРАЇНА ОТРИМАЄ РІШЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ, ЯКИМИ БУДЕ ВИЗНАНО, ЩО МОРАТОРІЙ ПОРУШУЄ ПОЛОЖЕННЯ КОНВЕНЦІЇ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ…"
- Питання про це Ви, мабуть, чуєте найчастіше. Мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення – чи є перспективи втілити Вашу ініціативу у життя, як гадаєте? Що зараз заважає?
- Найкраще було б, якби мораторій був знятий парламентом. Сьогодні цьому заважає, по-перше, потужне аграрне лобі, яке зацікавлено у тому, щоб орендувати землі сільськогосподарського призначення задешево, а по-друге, популісти, які експлуатують фобії значної частини населення. Втім, відзначу, що в медіапросторі все помітнішим стає голос противників мораторію. Можливо, змінюється суспільство, а можливо, агробізнес починає розуміти, що для його подальшого розвитку необхідний нормальний ринок землі, можливість залучення іпотечних кредитів і можливість інвестувати в землю (що дає лише власність), розвиток за рахунок низьких ставок орендної плати себе вичерпав.
Але я переконаний, що якщо мораторій не зніме з доброї волі парламент, рано чи пізно Україна отримає рішення Європейського суду з прав людини, якими буде визнано, що існування такого мораторію не відповідає ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У травні минулого року перші заяви стосовно цього порушення вже прийняті судом.
- Наука земельного права, викладацька діяльність, законопроектна робота, консультативна… – і раптом членство у Вищій раді правосуддя. Чим зумовлений такий поворот долі?
- Як би пафосно та "заїжджено" це не звучало, я хотів би вплинути на те, що відбувається у правовій системі України сьогодні, привнести якісь зміни на краще. Членство у Вищій раді правосуддя дає можливості для цього.
- Яке було Ваше перше враження про Вищу раду правосуддя, роботу у ній та атмосферу загалом?
- Загалом позитивне – атмосфера робоча.
- Які Ваші цілі у частині подальшого розвитку Вас як правника? Які обрії бачите для себе?
- На сьогодні для мене дуже важливо якісно та з повною віддачею здійснювати свої обов’язки як члена Вищої ради правосуддя. Також маю значну кількість напрацювань щодо вдосконалення земельного законодавства України. Для мене важливо втілити їх у життя, буду докладати до цього всіх можливих зусиль.
Якщо говорити про віддалені перспективи на майбутнє, величезний потенціал я вбачаю у застосуванні у різних сферах правничої діяльності ІТ-технологій – починаючи від переведення спілкування сторін та суду в електронний формат і закінчуючи використанням комп’ютерних програм для підготовки процесуальних документів по справі та навіть проекту рішення суду.
- Дякуємо за неймовірний діалог, пане професоре. Сподіваємось, наша аудиторія дістане для себе багато корисного! І наостанок звичний для нашої рубрики бліц.
1. Три особистості, які найбільше вплинули на Ваше становлення як науковця.
Д. В. Боброва.
Ю. Ю. Попов.
М. Б. Гусак.
2. Три принципи, на яких заснована навколо яких Ви провадите свою викладацьку діяльність.
Дати "не рибу, а вудку".
"Їхати" важливіше, ніж "шашечки".
Здоровий глузд слід "увімкнути" ще до того, як відкривати закон.
3. Три добрих справи, які Ви зробили для студентської спільноти юридичного факультету (окрім подарованих унікальних знань і навичок).
Сприяв запровадженню викладання англійською мовою.
Налагодив міжнародні зв’язки з багатьма зарубіжними партнерами.
Сприяв проведенню судових дебатів.
4. Три фундаментальні, інноваційні речі (явища, процеси), які Ви би хотіли бачити на рідному факультеті упродовж найближчих 5-10 років.
Робота в юридичній клініці має бути важливою частиною навчального процесу.
Зменшення кількості різноманітних формальностей та обмежень у навчальному процесі.
Істотне зростання рівня студентської мобільності.
5. Три Ваших пріоритети щодо перспектив діяльності у Вищій раді правосуддя України.
Захистити достойних суддів, очистити судову систему від тих, хто не гідний носити звання судді, сприяти приходу в систему кращий представників юридичної професії.
Зміцнення незалежності суддів.
Електронний суд.
Підготував Я. Тарасенко.
Авторські права на фото належать А. Мірошниченку, кореспондентам Вищої ради правосуддя.