Володимир ВОРОБЙОВ: "В українському юридичному бізнесі немає слова "неможливо"

Інтерв'ю зі старшим партнером LEMAN International Law Group Володимиром Воробйовим

"ВІТЧИЗНЯНОМУ БІЗНЕСУ БРАКУЄ ТАКОЇ РИСИ, ЯК УМІННЯ ПЛАНУВАТИ"

- Пане Володимире, Ви на ринку юридичних послуг України доволі давно, але саме як старший партнер LEMAN International Law Groupнещодавно. Як Вам, досвідченому юристу, у ролі менеджера новонародженого гравця на ринку?

- Перш за все, хочу сказати, що це велика відповідальність бути одним із керівників юридичної компанії, яка голосно про себе заявила і претендує на зайняття високих позицій на ринку, особливо сьогодні – у часи суворої конкуренції. Звісно, що основним завданням від самого початку було створення професійної команди, а також постійна її підтримка у робочому темпі, поступове збільшення у кадровому аспекті. Щодо залучення клієнтів та побудови стосунків із ними, то тут найпершою ціллю стало формування довіри поміж нами – довіри клієнта до юридичної компанії та довіри до кожного юриста. Це означає, що професійність кожного члена нашого колективу має бути на високому рівні. Крім того, кожен наш юрист має постійно зростати у своїй компетенції і я як один із керівників компанії намагаюсь максимально сприяти цьому. Ми живемо в епоху інформаційних технологій, інформація з'являється дуже швидко – необхідно виробити у собі уміння максимально швидко її засвоювати та застосовувати. Це ще один мотиватор до того, щоб постійно зростати і бути "в тренді".

- Ваша біографія чи не на кожній сторінці має певні асоціації із закордонням. Які сутнісні риси юридичного бізнесу Західного світу Ви прагнете привнести у власну компанію?

- Ураховуючи досвід спілкування з українським та іноземним бізнесом, можу сказати таку річ (це стосується не тільки юридичного бізнесу, а й бізнесу в цілому, ділової культури, підприємницького менталітету). Вітчизняному бізнесу бракує такої риси, як уміння планувати, особливо, командним проектами у взаємодії з іншими компаніями, зовнішніми експертами. У нас такі процеси здебільшого організовуються на емоційному пориві, а на Заході підхід професійніший. Нам треба вчитися переймати ділову культуру планування й структурування ділових процесів, дотримання дедлайнів. Мені приємно було працювати з представниками австрійського та швейцарського бізнесу. Вони виявили максимальну чіткість дій у плануванні проекту, визначили проміжні та кінцеві дедлайни, ретельно їх дотримувалися. Ціль проекту продумана, обговорена, сприйнята всіма сторонами як максимально корисна. В Україні дуже часто під час процесу планування змінюється напрямок руху, пріоритети роботи – це вносить певну дезорганізацію.

- Що скажете про рівень розвинутості юридичного бізнесу в Україні?

- Якщо говорити про юридичний бізнес, то загалом в Україні він розвинений дуже добре. Принаймні, у масштабі Східної Європи його вітчизняні представники не пасуть задніх. Компетентність юристів, якість організації роботи в юридичних компаніях дозволяє достойно конкурувати із закордонними компаніями щонайменше тим юридичним фірмам, які входять до ТОП-10. Одначе певні об’єктивні обставини у нашому правовому середовищі не дозволяють юридичному бізнесу розвиватися повною мірою. Причини полягають у тому, що українське законодавство не є достатньо "гнучким", щоб дозволити людині захистити свої права, так само, як і її юристам, які не мають достатнього правничого інструментарію для цього. У цьому аспекті законодавцям є над чим працювати. Інший вагомий чинник – це недостатня прозорість рішень, які приймаються органами публічної влади як на рівні судової системи, так і виконавчої влади. Це теж не дозволяє фахівцям у галузі права вирішувати робочі завдання, спираючись лише на власні знання у цій сфері. Тому можна сказати, що негативною рисою вітчизняної юридичної практики є непередбачуваність того обсягу зусиль, які юридичні компанії вживають для захисту своїх клієнтів.

Часто буває, що судді чи інші уповноважені державою особи просто не можуть зрозуміти аргументацію правників, коли ті захищають своїх клієнтів. Маємо розуміти, що більшість активних учасників ринку юридичних послуг здобували освіту у 80-90-тих роках, а зараз реалії дуже сильно змінились. Якщо не впроваджувати якісь програми підвищення кваліфікації, які допомагали би оновити знання посадовим особам, то якість прийнятих рішень і надаваних адміністративних послуг так і залишиться на не дуже високому рівні. Наразі складно передбачити результат надання тієї чи іншої послуги від держави, спираючись лише на обсяг виконаної роботи, що є об’єктивно необхідною. Наприклад, наша компанія спеціалізується на Fintech. Наші клієнти – це, у першу чергу, провайдери фінансових послуг. Важко передбачити шанси на отримання ліцензії на здійснення таких послуг, а про строки уже годі казати… 

- А якісь позитивні риси вітчизняної юридичної практики можете відзначити? Чи нам ще треба вчитись і вчитись?

- Знаєте, юридичний бізнес не самодостатній за своєю суттю. Він обслуговує фізичних і юридичних осіб. Тому організація бізнесу загалом здебільшого і позначається на юридичному. Але як я зазначив вище, наш юридичний бізнес з точки зору компетентності юристів та конкуренції на ринку проблем не має. Тим більш, останнім часом відбувається поглиблення спеціалізації – це позитивне явище. Раніше юристи займались усім підряд – так, business lawyer охоплював у своїй діяльності корпоративне право, антимонопольне, митне та інші. Сьогодні ж поглиблення спеціалізації сприяє підвищенню кваліфікації юристів. В українській практиці важко знайти щось позитивне, що можна було б інтегрувати на Захід. Але я би виділив таку рису вітчизняних юристів, як гнучкість, у хорошому сенсі слова. В українському юридичному бізнесі немає слова "неможливо". Яке б завдання не стояло перед фахівцем, він завжди намагається знайти вихід, як би це складно й повільно не було… Тому здатність знайти рішення навіть у нестандартній ситуації і відрізняє нашого топового юриста від західного, на мою думку. Він не обмежується позитивістським підходом і не обмежує себе лише буквою закону, що часто відстає від реалій. Це яскраво видно на практиці з криптовалют, ставлення до яких з боку Національного банку України в цілому негативне, але наші юристи усе одно розвивають практику здійснення бізнес-операцій із залученням біткоїнів.

"ЛЮДИНА МАЄ ЛЮБИТИ ЮРИДИЧНУ ПРОФЕСІЮ, А НЕ СТАТУС ЮРИСТА"

- Уявімо, що за дверима Вашого кабінету сидить черга молодих випускників кращих вузів України (алюзія до епізоду з "юридичного" серіалу Suits), а Вам слід вибрати одного. Хто це буде?

- Згаданий серіал містить чимало фантастичних елементів, на тлі реального юридичного світу (посміхається). Не буває ідеальних фахівців, людей із фотографічною пам'яттю і 100%-вою ефективністю під час вирішення будь-яких задач. Молоді фахівці, які приходять на роботу, як правило, не мають багатої практики і певний час їм потрібно навчатися, тому вимагати від них відразу якихось практичних навичок – не зовсім правильно і, скоріше, наївно. У зв’язку з цим я волію зосереджуватися на базових навичках та рисах характеру. У першу чергу, людина має любити юридичну професію – кажу це абсолютно серйозно. Має бути любов до юриспруденції, а не до статусу юриста, любов до правової матерії та роботи з нею… Коли людина мислить правничими категоріями, читає фахову літературу, хоче досліджувати актуальні питання з права, то це і свідчить про таку любов. А коли людина ставиться до обов’язків "для галочки", має ціль поскоріше завершити роботу й отримати гроші, то сумніваюсь, що вона стане успішним юристом.

Також від сьогоднішнього професіонала вимагається уміти оперативно й змістовно обробляти інформацію, аналізувати її та давати якусь нову тезу, нове рішення на її основі. Відповідно, кандидат до моєї команди має бути працездатним, працелюбним і ефективним, як би це банально не звучало. Тому слід уміти не тільки вивчати доктрину, а й практику застосування тих чи інших норм законодавства. Це усе відточується з часом – завдяки самовдосконаленню і щирій любові до професії.

- Коли Ви самі були ще молодим і недосвідченим, але спраглим до праці юнаком, хто серед правників був для Вас взірцем?

- Не тільки для мене, а й для багатьох поколінь юристів таким був і є Василь Іванович Кисіль. "Василь Кисіль і Партнери" стала першою компанією, де я працював і почав здобувати свій досвід. Він викладав у нас лекції з порівняльного цивільного права – і можу сказати, що не лише як практик, а і як лектор є одним із найкращих у своїй справі. Чимало довелось навчатися за кордоном, тому однозначно маю з ким порівнювати – Василь Іванович не поступається нічим своїм західним колегам із сфери освіти. На лекціях завжди була повна тиша і всі були у захваті від його таланту. Він завжди орієнтувався на практику і це саме та риса, завдяки якій він цікавий для студентів і завдяки якій його можна упевнено поставити на один рівень із найкращими лекторами із західних вишів. Завдяки його прикладам ми могли візуалізувати сприйнятий нами теоретичний матеріал. У цілому ж, Василь Кисіль та його компанія дали старт багатьом фахівцям, і чимало вихідців із ВКП стали потім самостійними гравцями на ринку юридичних послуг.

-  Ви працювали пліч-о-пліч із Василем Киселем, Сергієм Конновим у одних із кращих юридичних фірмах та адвокатських об'єднаннях. Сьогодні ж немало молодих людей обирають шлях юридичного бізнесу ледь не "післядипломного" віку. На Вашу думку, це виправдано – відразу у великий океан, сповнений справжніх акул?

- Успішна модель ведення юридичного бізнесу в Україні уже давно винайдена та апробована, тому сформувалося певне середовище "акул", які почуваються доволі упевнено на ринку. Є компанії, які створюються учорашніми студентами без досвіду й практики і їхня перевага у тому, що вони амбітні й дуже наполегливі… Але ж амбіції, на мою думку, мають базуватися на якійсь традиції та методиці, для того щоб компанія мала шанс посісти вагоме місце у конкурентному середовищі. Тому практика потрібна, але зауважу, що бути юристом і вести юридичний бізнес – не тотожні поняття. Не кожен видатний юрист може організувати власну компанію. У відомих працях Роберта Кійосакі був зображений такий квадрат, який пояснював різницю між найманими працівниками та підприємцями – от такий же випадок і у цій ситуації. Успішні юридичні компанії, як правило, вирізняються тим, що їхні керуючі партнери протягом тривалого часу здобували досвід, працюючи в інших топових фірмах. Працюючи там, можна зрозуміти, з якими проблемами стикається юридичний бізнес і винести для себе кілька важливих уроків на майбутнє. Тим більше, таким чином, можна вчитися на помилках інших.

"МИ ЗАЙМАЄМОСЯ ТВОРЧІСТЮ – СТВОРЮЄМО НОВІ МОДЕЛІ, НОВУ ПРАКТИКУ, НЕСЕМО НЕСПОДІВАНІ РИЗИКИ, ДУМАЄМО, ЯК ОРГАНІЗУВАТИ РОБОТУ, ЩОБ ЇХ ПЕРЕДБАЧИТИ"

- До речі, акула складає провідний елемент символіки LEMAN International Law Group. Опишіть модель Вашої поведінки на ринку – вона подібна до хижацької?

- Хижацтво, на моє переконання, – це негативна риса. Для нас акула асоціюється, перш за все, з твариною, що є дуже рішучою й сильною. Обравши акулу, ми хотіли підкреслити прагнення нашої компанії мати вищезгадані риси, показати, що не збираємося зупинятися перед складнощами… Звісно, ми не стараємося братися за будь-які поставлені задачі, а ретельно оцінюємо власні шанси.

Для нас не головне прайс послуги. Взагалі, є два підходи до ведення юридичного бізнесу. Є компанії, що відразу виставляють прайс-лист на власні послуги різного характеру. Ми сповідуємо іншу парадигму – це комплексний партнерський підхід до вирішення проблеми клієнта. Коли ми починаємо працювати з людиною, цей процес не зводиться до вирішення стандартних задач. Візьмімо до прикладу представників бізнесу зі сфери Blockchain, які виходять на ІСО, провайдерів Fintech-послуг в Інтернеті. Ці сфери нові й незвичні для України, а отже, ми не можемо зупинитися перед страхом чогось не зуміти. Понад 90% поставлених перед нами задач – це і є щось нове та незвідане для більшості конкурентів. Проекти у цих напрямках справді для нас цікаві, адже у LEMAN зібралися люди, які не просто люблять юриспруденцію, а й сприймають її як творче заняття. Тому можна сказати, що ми займаємося творчістю – створюємо нові моделі, нову практику, несемо несподівані ризики, думаємо, як організувати роботу, щоб їх передбачити, розробляємо самотужки якісь нові рішення, документацію для клієнтів, публічні оферти, договори… Це все і відображає нашу рішучість, силу та прагнення рухатися постійно уперед.   

- Кілька років свого життя Ви приділили здобуття ступеню PhD у галузі права, також навчалися за кордоном. Які речі варто було би, на Ваше переконання, перейняти українській правничій освіті від зарубіжжя, щоб краще підготувати студентів до практичної діяльності?

- Свого часу, після екзаменаційної сесії на третьому курсі Василь Іванович запросив мене працювати до своєї компанії, пройти стажування. Мій перший керівник на роботі відразу мені сказав забути усе, чому навчали у вузі (посміхається). Час був вчитися юридичній практиці по-справжньому. Варто сказати, що сьогоднішня українська юридична наука та освіта сягають корінням у радянську епоху, де не було тієї ж ринкової економіки, бізнес-середовища. Вони становили собою набір теоретичних шаблонів, які нав'язувалися студентам, бракувало дискусій, а процес навчання зводився до "зубрилівки", метою якої було завчити матеріал без осмислення. Звісно, освіта та наука не можуть враз змінитися та набути усіх нових якостей, щоб іти нога в ногу з сучасністю. Навіть сьогодні, у 2017 році, відчуваються ці пострадянські ефекти. Кажу як людина, яка провела не одну співбесіду з кандидатом на роботу у юридичній фірмі. Дуже багато молодих людей просто далекі від розуміння юридичної практики, не орієнтуються у юридичних матеріях, мають лише теоретичні знання.

Добре, що уже давно є і діє Реєстр судових рішень – це один із ресурсів, де кожен зацікавлений може вивчати судові справи і розуміти, як застосовуються правові норми. Саме знань із правозастосування не вистачає академічному навантаженню на студентів у наших вищих навчальних закладах. Я вважаю, що лекції, семінари, підручники, методички повинні поступово наповнюватися вивченням практичних ситуацій. Слід організовувати moot courts, розігрувати судові процеси, щоб студенти уже відчували себе у ролі юристів і потім не мали шоку у перші місяці на роботі. Звісно, усе для новачків починається з адаптації, паперової роботи, заповнення форм. Але практична спрямованість освітнього процесу у будь-якім разі потрібна. Те ж саме стосується і науки. Якщо вона провадиться без практичної прив’язки до реальності, вона не потрібна, як би це прикро не звучало. Наукові пошуки у галузі права мають бути спрямовані, щонайменше, на удосконалення чинного законодавства. Вони потрібні для законотворців як джерело змін. В інакшому разі – це імітація науки, це пережитки ХХ століття.

- Правнича освіта – правнича наука – юридична практика. Чи є проблеми ефективної взаємодії цих трьох площин в українських реаліях?

- Я навчався в Англії і мушу сказати, що common law system, яка базується на судовій практиці, насправді гнучкіша й ефективніша як для практики, так і для освіти. Більш того, судові висновки використовуються і під час законодавчого процесу. Ми ж маємо в основі якусь схоластичну ідею без чіткого розуміння того, як вона працюватиме, а коли справа доходить до законодавчої процедури, то сліпо її закладаємо в проекти законів і лиш потім хапаємося за голову. Судова практика в Україні ще далека від досконалості – суди притримуються здебільшого позитивістських підходів, тому будь-яка нестандартна, не визначена у законі ситуація вводить деяких суддів у шок. Те саме і в освіті – студентів не вчать розв’язувати якісь екстремальні непередбачувані кейси.

Сьогодні в Україні, я переконаний, саме наука має вирішувати завдання з удосконалення законодавства та впровадження засад справедливості у нормах права та їхньому застосуванні. Вона має навчати студентів методикам імплементації норми права та її enforcement. Крім того, важливо навчити і роботі з юридичними текстами та судовою практикою, аналізу правової матерії, розробці договірної документації… Зазначу, що важливо розвивати й порівняльні навички ще з часів студентства – розробка жодного законопроекту (особливо, пов’язаного з наближення вітчизняної системи права до системи ЄС), не повинна проходити без порівняльного аналізу процесу прийняття аналогічних норм в інших країнах. Приміром, будь-яка Директива ЄС не передбачає прямої дії, вона зобов’язує Держави-членів ухвалити певні нормативні акти. Тому потрібно вивчати досвід Держав-членів і базуватися на ньому. Цього, на мою думку, нашим реаліям не вистачає і потребує глобального запровадження. У такому разі, можливо, ми не будемо у майбутньому хапатися за голову від жахливо складених і непродуманих проектів законів (посміхається).

- Яку роль Ви вбачаєте у своїй діяльності та діяльності Вашої команди в частині інтеграції юридичної науки, освіти й практики?

- Продовжуючи попередню думку, відзначу, що хотів би, що до тріади "наука – освіта – практика" додався і четвертий елемент – "законотворчий процес". Україна уже підписала Угоду про Асоціацію з ЄС і це покладає певні зобов’язання на нас. Стосовно ролі нашої команди у цьому, то ми дуже зацікавлені у тому, щоб брати участь у різноманітних робочих експертних групах щодо удосконалення українського законодавства, у першу чергу, у сфері валютного регулювання та контролю, ринку фінансових послуг. Це сфера нашої діяльності і ми постійно стикаємося з перепонами та бар'єрами для клієнтів, які спричинюють недосконалі нормативно-правові акти. Тому цілі, які ми переслідували би, будучи залученими у процес розробки актів, є лібералізація валютного регулювання та контролю і створення прозорих механізмів роботи гравців ринку фінансових послуг. Ця сфера й досі містить чимало корупційних ризиків, держава має забагато дискреційних повноважень (зокрема, Національний банк України) і як наслідок – розвиток подій у цій галузі важко прогнозувати. Іноземний бізнес не має великої упевненості у тому, чи варто інвестувати в українську економіку. Наша місія – використати усі можливості, щоб якісно впливати на лібералізацію валютного регулювання й запровадження прозорих правил гри на ринку фінансових послуг.

- Дякую за прекрасну розмову, пане Володимире. На фінал – як завжди – бліц-опитування.

1. Три риси, яких Ви хотіли би бачити у молодого покоління сучасних юристів.

Жага до знань.

Прагнення до постійного вдосконалення в усіх напрямках.

Широкий кругозір – вихід за межі позитивістського мислення. Варто розуміти, що хоч і dura lex sed lex, але кожен закон – результат чийогось творіння і має суб’єктивний характер, а також не обов’язково відповідає викликам сьогодення.

2. Три негативні умови, у яких розвивається сучасна українська юридична практика.

Відсутність належної прозорості у прийнятті владних рішень і як наслідок – непередбачуваність юридичних процесів. Під час контакту з закордонним клієнтом ми не можемо посилатися лише на закон, прогнозуючи результат роботи і його строки.

Низький рівень правової культури суспільства та бізнесу. На українському ринку бізнес дуже недооцінює юридичні послуги і звертається до фахівців з цієї галузі уже під час виникнення проблем. Натомість за кордоном усі бізнес-процеси, стартапи плануються разом із юристами.

Західний бізнес ніколи не ставить під сумнів розмір тих гонорарів, про які була домовленість на початку співпраці з юристами. Наш бізнес спершу домовляється, а потім намагається змінити домовленості на власну користь чи "зістрибнути" з якогось проекту.

3. Три риси ведення бізнесу, яких Ви навчилися за кордоном.

Планування усіх процесів.

Ефективне делегування функцій.

Розуміння того, що клієнт не буде платити за інформацію, що не несе користі його бізнесу.

4. Три перспективні напрями розвитку Leman ILG, до яких Ви прагнете.

Виділю два.

Стати передовим гравцем на ринку юридичних послуг у сфері blockchain-економіки.

Хочеться, щоб на ринку кожен гравець нас знав як компанію як таку, що пропонує найкращі рішення для цієї галузі бізнесу.

5. Три поради для студентів юридичного факультету та випускників.

Вчитися, вчитися і ще раз вчитися! (посміхається). Але не в площині лише академічної програми. Прагніть долучатися до юридичного світу – обговорення законодавчих ініціатив, форуми, круглі столи – заглиблюйтесь у цю сферу. Поки клієнту не буде цікаво спілкуватися із різносторонньо розвиненим юристом, він не матиме бажання оплатити його роботу та взагалі укласти договір із ним.

Підготував Я. Тарасенко.

Авторські права на фото належать В. Воробйову та Я. Тарасенку.