"ДОКТРИНА СЬОГОДНІ МАЄ САМА РУХАТИСЯ ДО ПРАКТИКИ ТА ЮРИДИЧНО
- Пане Артеме, розпочнемо, з Вашого дозволу, все-таки з правничого вектору розмови. Юридична освіта, юридичний бізнес та юридична наука в Україні – які тенденції в їхньому розвитку сьогодні Ви вбачаєте?
- Питання насправді багатогранне. Навіть з огляду на Сполучені Штати Америки, Канаду, Європу не можу сказати, що у нас не готують фахівців у галузі права пристойного рівня. Але проблеми усе-таки є. Вітчизняні вузи дають дуже мало гарантій, що люди, які вчитимуться п’ять років на юридичних факультетах, зможуть отримати високооплачувану і цікаву роботу та можливість працювати з тими ринками, які вони вже вивчали.
Наприклад, аграрний ринок зараз користується попитом, і хороший юрист зможе розкрити свій потенціал саме там. Сфери морського, договірного права, нерухомості та інші не настільки популярні й для чималої кількості юристів там просто не знаходиться місця. Можливо, це й підштовхує їх на третьому-четвертому році навчання замислитися над зміною фаху чи спеціалізації, обрати професію прокурора чи судді або просто навчитися заробляти корупційними шляхами. Я розмовляв зі студентами другого-третього курсу й уже чув упевнені тези про те, що вони збираються обрати саме ці професії, адже ті ринки послуг, які їх цікавлять, ще не сформовані до кінця, незрозумілі основи ціноутворення юридичних послуг на них… Тому для студентів юридична кар’єра має тривати два-три роки, після чого вони повинні мати якісь гарантії від ТОП-20 юридичних компаній щодо працевлаштування, нехай це буде і наджорсткий конкурс на 300 людей для стажування у цих фірмах. Тим не менш, для гідних кандидатів з’явиться шанс уникнути застою у власному професійному розвитку.
Кажучи про ринок юридичних послуг й судячи з діяльності нашої компанії, зауважу, що з другої половини 2017 року ситуація на ньому значно стабілізувалася. Для мене найважчим періодом були 2013–2014 роки. 2015–2016 роки., коли ми засновували свою компанію, також були сприятливими. Створюються нові компанії у сфері real estate, IT, судової практики. ТОП-компанії залучають іноземних клієнтів, на високому рівні їх тут обслуговують. Навіть знаю випадки, коли деякі наші компанії об’єднуються, щоб витіснити іноземців з ринку… Враховуючи це, підіб’ємо підсумок: юридичний ринок як ринок консалтингових послуг має хороші перспективи, якщо він продовжить заданий темп.
- Чи можна сказати, що юридична практика випереджає правничу доктрину?
- Я все-таки більше практик і управлінець, але певен, що практика набагато випереджає науку. Навіть у своїх працях світила вітчизняної юридичної науки уже не встигають розв’язувати ті задачі, які народжуються під час практичної діяльності. Та я переконаний, що юристам потрібно більше кейсів і практичних завдань. Хоча б 2,5 роки навчання слід присвятити саме такій складній, незрозумілій і обтяжуючій для багатьох студентів сфері, як вирішення практичних задач. На моє переконання, нині уже наука має підтягуватися до практики, а не практика висловлювати потребу у тому, щоб шукати науковий фундамент. Доктрина сьогодні сама має рухатися до практики і юридичного бізнесу та підлаштовуватися під ті тенденції, які вони запроваджують, а не навпаки. Якщо молодим студентам, викладачам, практикам вдасться хоча б задекларувати це положення, то до правничої спільноти швидше прийде розуміння того, що сьогодні наука вже не відіграє для практики й бізнесу таку беззаперечну первинну роль, як раніше.
- Як фахівець у галузі організації та ведення багатьох проектів, що б Ви запропонували освітянам для того, аби юридична освіта "не випадала з тренду" й не обростала архаїзмами?
- Пропоную спиратися на такі інституції, як Асоціація випускників юридичного факультету. Безумовно, круглі столи, конференції мають певну користь для науки й не повинні зникати. Проте я б намагався змінювати їхній формат. Взяти за основу можна інші асоціації у правничій сфері, де існують комітети, що формуються відповідно до певних напрямів практики. Таким чином, збираються юристи й діляться один із одним набутими знаннями, навичками, інформацією, навіть таємницями. Якби студентським формуванням, або вашій Асоціації, вдавалося частіше запрошувати юристів із практичним досвідом, які пішли далеко від сухої теорії, як модераторів студентських дискусій, це було б справді прогресивно. Варто розуміти, що люди, виховані на доктрині, та люди, загартовані юридичними битвами, правовий кейс бачать по-різному. До нашої компанії часто приходили нібито сформовані юристи, які були впевнені у своїй перемозі у суді, спираючись на власні знання, але у підсумку проти їхньої позиції висувалися козирі, про які вони й гадки не мали. І такі фахівці терпіли поразку.
Тому я упевнений, що круглий стіл має виглядати як змагання між студентами, яке модеруватиметься потужними практикуючими юристами. Вони мають вказувати молоді напрями, як їм слід мислити у тій чи іншій ситуації, на що звертати увагу. Правнику часто не вистачає об’ємності знань – потрібно враховувати рішення пленумів судів, вивчати позиції апеляційної інстанції, аналогії закону та права… Отже, рівень студентів та освітніх програм може зростати у тому разі, якщо хтось збоку буде підказувати, яким чином їм розвиватися. Саме практики сьогодні мають підказати науковцям та освітянам, як навчати майбутніх юристів. Нині студенти можуть переказувати статті, уривки кодексів, але чи можна оцінити ці знання, якщо викладач не встановить їхні уміння застосувати на практиці набуту теорію?..
Артем Атепалихін на офіційному відкритті нового сезону Університету Юних Правознавців у стінах Червоного корпусу.
"90 % КЛІЄНТІВ КОМПАНІЯ LEMAN ДІСТАЛА ЗА РЕКОМЕНДАЦІЯМИ, А НЕ ЗАВДЯКИ АГРЕСИВНІЙ РЕКЛАМНІЙ КАМПАНІЇ"
- Ваша біографія надзвичайно різноманітна – ціла низка регалій, здобутків, перемог… Але читачів, звичайно ж, цікавить, із чого почався Ваш шлях. Якою була перша незабутня і вагома перемога? Якими були перші непрості уроки, які формували Вас як успішну людину?
- Непрості запитання… Мені здається, що усе у мене почалося з якихось поразок, чогось я не зміг досягти. Бо в 22 роки учорашній студент навряд зможе справити "вау-ефект" і здобути суттєву перемогу. Мої досягнення у юридичній сфері почалися до того, як я вступив на юридичний факультет (це була вже друга моя вища освіта). Так, не буду приховувати, що мене приваблював лоск правничого фаху – бездоганний імідж, костюм, краватка, дипломат, відчуття, що ти у змозі вирішити будь-яку проблему, користуватися знаннями як зброєю. Саме це мене й запалило (посміхається). Після перших років навчання був складний крок – обрання спеціалізації. І я ледь не припустився помилки, яка б однозначно вплинула на моє майбутнє. Мені здавалося, що юрисконсультом чи адвокатом бути важко – хотілося чогось простішого – і я ледь не став нотаріусом. Але тепер, згадуючи ті часи, хочу застерегти майбутніх правників від поспішного вибору, особливо такої професії, адже вона дуже специфічна й для багатьох може видатися просто рутинною.
Пригадується цікавий випадок із часів навчання. Тоді була така юридична компанія «Кравець та Левенець», у яку я потрапив на стажування. Олексій Левенець запропонував мені повноцінну високооплачувану роботу з повним робочим днем. Зізнаюсь чесно, ніч не спав після цієї розмови – не давали спокою ні статус юриста у міжнародній компанії, ні запропонована оплата праці студента третього курсу. Тим не менш, я прийняв доленосне рішення продовжувати навчання, після чого мирно та спокійно залишив компанію. На своїх майстер-класах я сьогодні неодноразово закликаю не прагнути до заробітків з перших курсів, а поглиблювати свої знання. Звісно, можливий варіант фрілансу, періодичних юридичних послуг для окремих клієнтів, але навчання полишати, на мою думку, не варто.
Після випускного я сів і почав складати своє резюме – воно було дуже коротким, на третину сторінки. До речі, дозволю собі ліричний відступ. Протягом 2015-2016 років у США був такий тренд на ринку праці – HR почали розглядати ті резюме, у яких насамперед вказані досягнення особи у позапрофесійній сфері (пробіг марафон, підкорив гору тощо). Це демонструє велику волю, силу та цілеспрямованість людини та означає, що вона знайде 25-у годину в добі, аби виконати поставлені завдання… Отже, я склав резюме на вакансію юрисконсульта та відправив його у кілька компаній, які займалися бізнесом – продаж металочерепиці, будівельна фірма і ще якась. Я отримав роботу у першій компаній, пробув там два місяці й знову почав розсилати резюме. Змінивши кілька підприємств, опинився у юридичному бізнесі. У юридичній компанії я пропрацював біля двох років і доріс до посади старшого юриста.
2008 року мені здалося, що я можу відкрити свою компанію. Знайшов партнера, заснували її, зробили візитівки і … два місяці сиділи без роботи, сплачували орендну плату. Зрештою, бізнес закрили. Ми були хорошими правниками, але не менеджерами, фінансистами й маркетологами. Це був ще один переломний момент, і я надовго зарікся займатися юридичним бізнесом. 2009 року я почав консультувати компанії з питань розвитку, користуючись знаннями з нетворкінгу. Далі у мене почалася політична кар’єра, я доріс до державного службовця. Потім була робота в інвестиційному банку, співпраця з київською владою і знову повернення на юридичний ринок у компанію "Astapov Lawyers" на посаду директора зі стратегічного розвитку. Ось така моя кар’єра, вона налічує десь 15 робочих місць (посміхається). Тепер я віддаю свої сили команді LEMAN.
- Ваш партнер Володимир Воробйов у своєму інтерв’ю абсолютно слушно зазначив, що для того, аби клієнт мав бажання оплатити роботу юриста, йому має бути цікаво з ним спілкуватися. Іншими словами – правник не має бути зацикленим на роботі й розвиватися усебічно. Чи пригадаєте випадок, коли Ваші хобі допомагали Вам знайти клієнтів чи швидше порозумітися з ними?
- Так, клієнту має бути цікаво спілкуватися з юристом. Повірте, людям, які самі заробили свої статки і мають відповідного рівня інтелект, справді потрібен юрист, адвокат, який перебуватиме з ними "на одній хвилі". Той, з яким вони можуть обговорити поставлені задачі, сформувати об’ємне бачення проблеми, який зможе привести яскраві приклади. Приміром, якщо ви скажете клієнту, що він може зареєструвати свою компанію на якихось островах, це буде надто сухо. Натомість, якщо ви розповісте реальну історію, кейс розміщення активів в інших юрисдикціях чи відкриття компаній в інших державах, ви тільки зміцните свої позиції в його очах. Адже цінується, коли юрист може підтримати розмову, відразу дати консультацію, висловити свою думку і загалом є ерудованою людиною.
Стосовно нетворкінгу. На моє переконання, 90 % клієнтів компанія LEMAN дістала за рекомендаціями. Адже вони несуть за собою гарантію, що юрист чи адвокат хоч раз виконував свої зобов’язання перед замовником. Рекомендувати без кейсу можна хоч з десяток компаній! Просто зайдіть у Google. Поради мають "глибший" характер – вони можуть показати ваші навички, зв’язки, уміння, знання… Тому такі середовища, як Київський сигарний клуб (членом якого я є), великий теніс – це місток, який дає мені шанс найкраще прорекламуваи свою команду й себе. Адже людина, яка зі мною грала чи розкурює сигару, завжди вислухає мене – головне не бути нав’язливим і розуміти, з ким ти розмовляєш, чим займається ця особа і що для неї важливо. Отже, я раджу раціонально використовувати своє дозвілля та хобі для знайомства з потрібними людьми.
- Нетворкінг сьогодні – це невід’ємна частина успіху?
- Абсолютно! Наша компанія якраз і зародилася та розвивається завдяки нетворкінгу. У 2016-2017 роках ми мали агресивну рекламну кампанію, але чомусь здається, що жоден клієнт не прийшов до нас завдяки ній. Ми на три місяці розмістили рекламу на бортах МАУ, викупили понад 20 білбордів, були на обкладинках журналів, виступали на телебаченні – вклали просто шалені ресурси. Але я певен, що особисті рекомендації є кращими за іміджеву рекламу.
- Ви від природи людина комунікацій чи самотужки виховали у собі таку якість?
- Люди, які мене знають давно, стверджують, що я був інтровертом, і я схильний погодитися з ними. Я справді мало комунікував, мало намагався проявляти себе. Переломний момент – це, мабуть, вступ на юридичний факультет, де я познайомився з багатьма людьми, які «запалили» мене. Я позбувся перепон у спілкуванні, страху набрати будь-який номер… Спершу було нелегко, але практика надала мені свободу у своїх діях і свободу від комплексів. Таким чином, я став екстравертом, хоча інколи і це дуже заважає (посміхається). Потрібен певний баланс. Втім, на мою думку, екстраверти мають більше шансів чогось досягнути. І такий темперамент я виховав у собі довгими вправами з комунікації. Доводилося чути різні відповідні на мої сигнали-запити, наприклад, "мені не цікавий ваш лист, більше не пишіть мені". Варто розуміти, що це не завжди зумовлено суб’єктивними чинниками, інколи люди просто не мають змоги розмовляти з вами. Рекомендую користуватися сучасними месенджерами більше, аніж дзвінками. У моїй практиці були випадки, коли вдавалося досягнути домовленостей про зустріч із дуже високого рівня людьми саме шляхом переписки. Тут же знову вмикається ваша репутація та рекомендації, які про вас дають інші. Мені інколи навіть використовували, щоб вийти на інших людей, і це теж цілком природно для нашого суспільства, я не ображаюся (посміхається). Підсумовуючи, скажу, що виховання себе такого, яким я є зараз, забрало у мене біля 10 років – це були і самоідентифікація, і самоосвіта, і зміна психології…
Також пораджу бути активними у комунікаціях під час працевлаштування. Не будьте пасивними, не чекайте на відповідь на Ваше резюме (яке, можливо, ще й складене досить посередньо). Напишіть супроводжуючий лист, додайте фотографію хорошої якості, презентуйте себе. Я спілкувався з низкою HR, вони розповідають таке: "До нас надходить біля 100 резюме, з яких обираємо близько 10, запрошуємо з них 2–3 осіб і нікого не наймаємо на роботу". Неодмінно спробуйте особисто занести своє резюме на ресепшен або навіть передати його партнеру. Я знаю кількох партнерів, у яких у робочому кабінеті комп’ютер навіть не увімкнений у розетку, вони з ним не працюють. А якщо ви надали резюме у паперовому вигляді, то шанси на те, що з ним ознайомляться, дуже великі. Ще одна порада – ніколи не соромтесь називати роботодавцю суму, за яку готові працювати і продавати свій час і компетенції, які ви здобували протягом п’яти років.
"ТУРБУЄ ВІДСУТНІСТЬ ІМПУЛЬСУ ВІД ВЛАДИ У ЧАСТИНІ БОРОТЬБИ З ПРОБЛЕМАМИ МІСТА"
- Розкажіть більше про Вашу діяльність із експертного консультування в Інституті реформ і розвитку Києва. Що Вас зацікавило у цій організації?
- Усе, що пов’язане з розвитком Києва, мені завжди було цікаве. І ця організація, і Smart City, куди я також входжу. Команді з Інституту свого часу дуже не вистачало якісного юридичного консалтингу і саме тоді я знадобився. Це був ще перший етап становлення, якраз після останніх перевиборів. Такі інституції справді потребують юристів абсолютно різного профілю – починаючи з організації, статутних документів і закінчуючи експертним аналізом тих рішень, які надходять із КМДА. Суспільна діяльність у моєму розумінні тут зводиться до того, щоб віднаходити певні негативні моменти у рішеннях і актах владних інституцій, що можуть загальмувати розвиток міста. У цьому суттєва різниця між нею і політичною діяльністю, бо якісна суспільна діяльність передбачає аналітично-правову складову.
- Які проблеми, на Вашу думку, є для Києва пріоритетними?
- Почну з банальних, але болісних речей для автолюбителів, адже я сам водій. Це порушення правил дорожнього руху – місто не може забезпечити превенцію та притягнення до відповідальності за такі дії, встановити камери у потрібних місцях, щоб фіксувати правопорушників і надсилати їм "листи щастя", як в країнах Заходу. Інша проблема – це паркування й зупинки транспорту. Ви ж знаєте про цей «режим бога» деяких водіїв – увімкнути аварійку і піти у своїх справах, заважаючи руху інших авто чи людей. І, на жаль, поліція не в змозі ефективно боротися з цим. Страждають від цього і закон, і міський бюджет, і люди. Для вирішення потрібні стратегічні проекти, які будуть включати правові інструменти. Відзначу події 2017 року, коли депутат Георгій Ясинський підтримав ідею переговорів із торговельними центрами, щоб запровадити паркувальну плату 10 грн/год. Інші "хворі" питання в місті Києві – це МАФи та рекламні вивіски. Центральні столичні вулиці не можуть бути різнокольоровими та диспропорційними, унаслідок чого інтелектуальний та етичний рівень жителів столиці не зростає, а навпаки деградує. Саме ось ці проблеми з дорожнім рухом, паркуваннями, зупинками, МАФами та рекламою, вважаю, є одними з головних.
Інше, що турбує, це відсутність імпульсу від влади у частині боротьби з цими проблемами. Я думаю, що у таких питаннях мерії потрібно навіть не соромитися ламати через коліно і скасовувати всі дозволи на розміщення реклами, видані раніше, але при цьому компенсувати деякі втрати.
- Нещодавно у місті Дніпро відбулася кампанія, інспірована мером, щодо знищення нелегальних пунктів прийому металобрухту. Була задіяна комунальна техніка, бульдозери. І такі пункти просто зрівняли з землею…
- Правильно, я це підтримую. Люди лаятимуться, подаватимуть до суду, але наші діти житимуть у чистих і комфортних містах. Я вважаю, що потрібно йти на непопулярні кроки, нехай навіть на межі між законністю і справедливістю. Можливо, як юрист, я не повинен цього говорити, але самі ж мешканці будинків можуть безпосередньо впливати на наявність чи відсутність рекламних вивісок на фасадах – просто вийти і прибрати неподобство або колективно прийти до мерії й добитися скасування рішення, яке порушує їхні інтереси.
- Чи має Ваша команда амбіції в частині свого внеску у перетворення Києва на місто, яке у майбутньому має посісти позиції лідируючого на континенті?
- Відповім метафорою – Президент не повинен займатися бізнесом, так само і юридична компанія не повинна займатися покращенням міста Києва. Компанія – це машина бізнесу, яка заправляється бензином у вигляді гонорарів клієнтів. Якщо будуть звернення до команди чи мене особисто від громадських організацій із запрошеннями на корисні акції для міста, ми залюбки долучимося. Серед нашої діяльності завжди є місце соціально корисній – ми чимало допомагаємо дитячим будинкам, організовуємо аукціони, благодійні вечері тощо. Що стосується Києва – я завжди вийду на справді добре сплановані акції, так само, як і наша команда. Але відразу застереження – у нас у LEMAN немає імперативної норми виконувати накази партнерів, що не стосуються робочого часу. Серед нашої команди є представники юридичних факультетів КНУ ім. Т. Шевченка, КНЕУ ім. В. Гетьмана, Києво-Могилянської академії, випускники КІМО і скажу, що вони мають активну громадянську позицію, незалежно від моєї чи мого партнера думки.
Дякуємо за неймовірно насичену та багатовекторну розмову панові Артему! На завершення пропонуємо традиційне бліц-опитування:
1. Три Ваші надії та сподівання від наступних поколінь українських правників.
Сподіваюся на те, що ще будучи студентами, молоді люди почнуть замислюватися над спеціалізацією та сферою, де вони зможуть застосувати свої знання. Самоусвідомлення себе як фахівця має відбутися раніше за момент, коли студент стане випускником.
Сподіваюся на те, що рівень визнання й оцінки праці наших юристів (науковців і практиків) зросте до показників колег із США та Європи. Слід розуміти, що висококласний фахівець отримує кошти не за консалтинг, а за збереження життя бізнесу чи охорону життя людини.
Також хочеться сподіватися, що оплата роботи юриста буде заслужено вищою, аніж зараз, і майбутні правники розвиватимуться у здоровій екосистемі співіснування з суспільством та ринком.
2. Три принципи, яким ніколи не зраджуєте.
Найперше – це принцип "добро завжди перемагає зло", і я завжди на боці добра. Я не пацифіст, не заплющую очі на негатив і не усуваюся від боротьби, тим не менш.
Друге – як можна менше обманювати. Вважаю за потрібне розмежувати слова "обман" і "брехня". Обман буває вимушеним і зумовлений об’єктивними обставинами, але намагайтеся його уникати. Для мене "обман", "брехня" та "зрада" – різні речі. Першого я уникаю, друге просто не сприймаю і не толерую, як і третє.
Третій принцип, якому я не хотів би зраджувати, – це здоровий спосіб життя. Я не вживаю алкоголь і не палю. Дуже рідко бувають сигари та кальян (посміхається), коли хочеться розслабитися. Натомість щонайменше двічі на тиждень я займаюсь великим тенісом, інколи беру участь у турнірах.
3. Три головні цінності у стосунках із людьми, незалежно від їхнього статусу та місця у Вашому житті.
У мене складні стосунки в діалозі. Часто я спілкуюся з позиції влади. Але найперша база стосунків – це повага, незалежно від людини та місця зустрічі.
Друга цінність – відкритість, коли людина не мовчить, не пом’якшує кути, не маневрує. Я особисто люблю відверті розмови без зайвих прикрас.
Третє – виконувати усе, що сказав і пообіцяв. Людина, яка від тебе щось почула, має побачити результат. Ця цінність – для обох сторін спілкування.
4. Три правила організації Вашого повсякдення, які допомагають Вам провадити таку різноманітну діяльність.
Непросте питання. Скажу, що у мене жодного разу не вийшло потоваришувати з блокнотом і ручкою, скільки би я не намагався (мабуть, з десяток разів). Я навмисне купував дуже дорогі аксесуари, щоб змусити себе ними користуватися, але нічого не вийшло.
Я користуюся мобільним телефоном із календарем і нагадуваннями за день, за годину, за дві. Приміром, перше – це традиційно підтвердження якоїсь зустрічі, друге – це зустріч у зоні досяжності пішою ходою, третє – це за умови невпевненості у другій стороні.
У мене є блокнот, я пишу туди задачі, але, якщо чесно, це не приносить мені великої практичної користі. Тому пам’ятайте, що ідеального тайм-менеджменту немає, адже щодня ми переживаємо низку форс-мажорів, як і наші партнери. Сьогодні я не планую більше 4–5 завдань на день.
Дуже допомагає персональний асистент, але слід правильно ставити йому задачі та правильно використовувати його особистий потенціал.
5. Три поради нашим студентам та випускникам.
Визначитися щодо того, чим ви будете зайняті наступні п’ять років.
Якомога раніше замислитися над здоровим способом життя. Не відмовляю насолоджуватися молодістю та розважатися, але дбайте про здоров’я, враховуючи, що у майбутньому ви не будете вдосталь спати, житимете в літаках тощо.
Будуйте логіку стосунків із клієнтами до такого рівня, коли ви самі зможете обирати їх, а не вони вас. Це принесе незрівнянно більше задоволення та заробітку.
Підготував Я. Тарасенко.
Авторські права на фото належать А. Атепалихіну, Я. Тарасенку.